Наш деловой партнер https://bikinika.com.ua

Главная › Новости

Розмови про тероризм травмують дітей

Опубликовано: 29.09.2018

Українські хулігани розбили голови двом вболівальникам "Ліверпуля"

Страх витає в повітрі

Певица и судьба (83 серия)

У середньому до семи років маленькі діти дуже чуйні до емоційних переживань мами і тата. Вони відчувають, коли батьки зляться, сердяться або лякаються. Малюка марно обманювати, говорити «нічого не сталося», якщо він вже бачить, що мама хвилюється. Такі подвійні послання плутають і лякають дитини. «Помилкою буде вважати, що діти нічого не розуміють, - розповідає дитячий психолог, профконсультант, конфліктолог Юлія Єрофєєва. - Якщо батьки починають панікувати, то це передається дитині на несвідомому, тілесному рівні. Відмахуючись від малюка, вони залишають його в невідомості. Дитина починає малювати в уяві картинки, які для нього можуть бути набагато страшніше того, що сталося насправді ».

Далеко не завжди маленька дитина буде ділитися з батьками неясними для нього самого переживаннями, які виникли через стан загальної нервозності людей навколо, через випадково почутих фраз під час розмови виховательок в дитячому саду. «Навіть якщо дитина не виявляє видимих ??ознак неспокою, це не означає, що він спокійний внутрішньо. Зараз батькам потрібно бути особливо уважними, - говорить Юлія Єрофєєва. - Відхід у себе може призвести до депресивних, невротичних, психосоматичних станів. Наприклад, у дитини може несподівано почати боліти живіт, розвинутися алергія. Малюка почнуть лікувати лікарі, а насправді це буде луною минулого теракту ». Якщо батьки помітили, що у дитини змінилася поведінка, що при вході в метро він замовкає, у нього підвищується м'язовий тонус, він став менш говірким або, навпаки, занадто активним - їм варто подумати про звернення до фахівців-психологам, які володіють спеціальними техніками для роботи з дитячими страхами.

Кроха син до батька прийшов

Страх і паніка можуть проявитися абсолютно несподівано. Наприклад, почувши увечері від бабусь, що сидять на лавці, про теракт, дитина може на наступний день розплакатися перед входом в метро. «У такій ситуації ні в якому разі не тягніть його насильно, - пояснює Єрофєєва. - Обніміте його, притисніть до себе, розцілую. Йому потрібен фізичний контакт, щоб відчути в вас опору ».

У разі якщо батьки точно впевнені, що дитина знає про трагедію, психологи рекомендують пограти з малюком в театр. Дорослим потрібно допомогти дитині висловити свої почуття: страх, злість. Найпростіше це зробити в грі. Нехай дитина вибере ляльок на ролі лиходіїв-терористів і мирних жителів. Промовляти разом з ним: «Терористи погані, вони роблять боляче, вони злі». І, звичайно ж, у грі добро має перемогти зло. Як саме - не важливо. Спасителем може стати міліціонер, супермен чи хтось із мирних жителів. «Якщо ви говорите з дитиною про те, що сталося, чесно ділитеся з ним своїми почуттями, - радить Єрофєєва. - Висловлюючи те, що відчуваєте самі, ви створюєте довіру і вчіть дитину правильно поводитися зі своїми почуттями. Доречними будуть слова: «Я так злякалася. Це жахливо. Мені так шкода людей ». І в жодному разі не обривайте переживання дітей, кажучи: «Хлопчики не плачуть» або «Перестань ревіти, все вже закінчилося».

«Якщо трагедія торкнулася сім'ю або друзів, не замовчує будинку про це, - радить психолог університетського дитячого центру МГППУ Наталія Рискін. - Обговоріть те, що сталося, то, як саме це сталося. Ситуація повинна бути завершена. Якщо потерпілий потрапив до лікарні - відвідаєте його разом з дитиною. Якщо він помер, про це теж треба сказати. Намагайтеся, щоб у сім'ї було якомога менше таємниць. Приховуючи щось від дитини, ви створюєте напругу, яке діти відчувають і яке в подальшому може вилитися в різні страхи ».